МУЗИЧНий КЕРІВНИК

   Костюк Наталя Вячеславівна, стаж роботи 15 років.

Класична музика для дітей — ваш великий помічник у вихованні дитини

Музичне виховання дитини - невід'ємна частина процесу виховання взагалі. Мова йде не тільки про розвиток музичного слуху. Музика впливає на розвиток емоційної сфери дитини, допомогає прищепити йому хороший смак й почуття прекрасного. Особлива роль в музичному вихованні дитини відведена класичній музиці. Класичні мелодії відрізняються гармонією, благородністю інтонації й богатством відтінків.

     Звісно, класична музика для дітей складніша, ніж сучасна, адже чіткий ритм і динаміку сучасних мелодій сприйняти набагато легше, ніж вишукану складність класичних творів. Класичну музику треба вчитись слухати, вчитись розуміти. І починати це необхідно робити з самого маленького віку.

Діти до трьох років, можливо, ще не вміють чітко сприймати мелодію, але вони вже розрізняють різницю у звучанні звуків. Тому вже в такому віці можно давати дитині слухати мелодійні композиції. Музику слід обирати в залежності від  часу доби. Вдень, коли дитина активна, можно включати ритмічні композиції Моцарта, «Шутку» Баха. А перед сном — спокійні, повільні, розслаблюючі мелодії: ноктюрни Глінки, «Лунную сонату» Бетховена, уривки з сюіти «Пер Гюнт» Гріга. У цьому віці дитині краще не давати слухати   сумні, тривожні мінорні мелодії.

У віці чотирьох років треба приділяти слуханню музики більше часу. Дитина вжездатна вчитись слухати музику  слушать музыку свідомо, відчувати ритм, темп, виділяти у звучанні окремі інструменти. На цьому етапі вже можна пояснити дитині, що таке «мажор» і «мінор», і проілюструвати прикладами. В якості мінорного твору підійде, скажемо, «Первая утрата» Шумана, а в якості мажорного — «Итальянская полька» Рахманінова.

       У віці 5-6 років можно разширити музичний репертуар, розрахований на вашу дитину для слухання. В цьому віці класична музика для дітей повинна бути різнобічною. Намагайтесь обирати музику, яка відповідає емоційному стану дитини.У цьому віці вже можно   пробувати починати музикотерапію, корегуючи за необхідності емоційний стан дитини  за допомогою класичної музики. 

Використання музичних інструментів в самостійній діяльності

     Де живуть звуки? Звідки вони з'являються і куди ховаються?  Виявляється, вони живуть в будиночках, які называються музичними інструментами. Перші музичні інструменти з'явилися ще в I-II столітті. Брязкальця, тріскачк, свищики з дерева, кістки, металу здавна розважали дитину, развивали його музичні здібності. Досвід використання музичних інструментів і іграшок постійно накопичувався. З'ясувалось, що для дітей вони  представляють великий інтерес, дозволяють навіть замкненим дітям проявити себе. Гра на дитячих музичних інструментах – дуже різнобічна форма діяяльності. Це і самостійне  музичення під час ігор, і колективний оркестр. Музичні інструменти можуть бути використані в сюжетно-рольових та діагностичних іграх. Вони допомогають дітям розвивати музичні здібності, спонукають до творчості. Часто дитина, яка не може висловити свої почуття словами, рухами, із задоволенням робить це за допомогою музичних інструментів, тому в музичних куточках кожної групи обов'язково повинні бути музичні інструменти. Вони повинні знаходитись у доступному місці, щоб дитина змогла самостійно взяти музичний інструмент, який її цікавить. Виключення складають духові інструменти: рожки, свистульки и т.і. Ці музичні інструменти повинні піддаватися санітарній обробці і використовуватись  тільки під наглядом дорослого. Експерементуючи зі звуками, дитина починає по-іншому сприймати навколишнє середовище. Завдяки грі на музичних інструментах діти розкріпачуються, легше вступають в контакт з іншими дітьми та дорослими. Урізноманітнити асортимент музичних инструментів дуже просто, адже багато з них можна зробити власноруч.

Музичне виховання в родині.

     Навчаючи дитину музиці, батьки ставлять різні цілі та задачі. Це залежить від їх ставлення до музики та музичних професій. Однак основними задачами музичного виховання дитини в родині можно назвати ті ж, що й в дошкільному закладі, а саме:

• Збагатити духовний світ дитини музичними враженнями, викликати інтерес до музики, передати традиції свого народу, сформувати основи музичної культури; 

• Развивати музичні і творчі здібності в процесі різних видів діяльності (сприйняття, виконавство, творчість, музично – освітня діяльність);

• Сприяти загальному розвитку дітей засобами музики.

• Якщо дитина музично обдарована, то вже в дошкільному віці необхідно закласти  основи для майбутнього професійного навчання.

     Всі ці задачі вирішуються в конкретній діяльності. Якщо батьки розуміють важливість музичного виховання, вони прагнуть навчати дітей в родині, музичних гуртках, студіях, музичних школах, відвідують з ними концерти, музичні спектаклі, намагаються збагатити різносторонніми музичними враженнями, расширюють їх музичний досвід. Вибір музичних творів, кякі дитина слухає вдома, залежить від музичного смаку і музичного досвіду родини, її загальнокультурного рівня. Для розвитку музичних здібностей дітей, формування основ музичної культури необхідно використовувати народну та класичну музику. Лише на шедеврах можно виховати смак маленьких слухачів. Діти повинні знати народну музику, яка тісно пов'язана з мовою, эстетичними народними традиціями, звичаями, духовною культурою народу. Якщо дитина чує народні мелодії з раннього дитинства, вона, звісно, «переймається» народно-пісенними інтонаціями. Вони стають йому звичними, рідними. Дитині важливо відчути і красу класичної музики, накопичити досвід її сприйняття, розрізнити зміну настроїв, прислухатись до звучання різних музичних інструментів, навчитися сприймати і  старовинну, і сучасну музику, як «дорослу», так і написану спеціально для дітей.

     Для слухання слід відбирати твори, в яких вираженні почуття, доступні для дитячого сприйняття. Це повинні бути невеликі або фрагменти з яскравою мелодією, ритмом, що запам'ятовується, барвистою гармонізацією, оркестровкою та більш скромна за виразними засобами, але викликаюча почуття захоплення старовинна музика.

   Музичне виховання в домашніх умовах проходить індивідуально. Дитина повинна почувати себе захищеною, коханою, знаходитись в насиченому позитивними емоціями  оточенні.