Новікова Наталія Дмитрівна, спеціаліст вищої категорії, стаж роботи 26 років.

Адаптація до дитячого садка.

Поради  люблячим  батькам.

Під  час  адаптації  Вам  потрібно:

·       Спочатку  залишати  дитину  в  дитячому  закладі  на  дуже  короткотривалий  час

·       Створити  спокійний,  безконфліктний  клімат  в  сім’ї

·       Берегти  нервову  систему  малюка

·       Тимчасово  не  ходити  в цирк,  театр,  гості…

·       Якомога  раніше  повідомити  вихователів,  медичну  сестру,  лікаря,  психолога   про особливості  Вашої  дитини

·       Одягати дитину  відповідно  сезону  і  температурному  режиму  групи

·       У  вихідні  дні  вдома  створити  для  дитини  режим,  відповідний віковій  групі дошкільного  закладу

·       Правильно  реагувати  на  негативні  прояви поведінки  дитини

·       При  невротичних  проявах  залишити  дитину  вдома  і  звернутися  до  лікаря

А цього,  шановні,  робити  не  треба:

·       В  присутності  дитини  погано  говорити  про  дитячий  садок

·       Залякувати  дитину  дитячим  садком  і  пізно  забирати  додому

·       Заважати  її  контакту з  дітьми  групи

·       Не  зменшувати,  а  збільшувати  навантаження  на  нервову  систему

·       Водити  дитину  в  багатолюдні  та  шумні  місця

·       Одягати  дитину  не  по  сезону

·       Конфліктувати  з  дитиною  вдома

·       Карати  за  неслухняність

·       Проводити  вихідні за  безладним  режимом  дня

Пам’ятайте,  що  при  важкій  адаптації  до  умов  дитячого  закладу, дитині  буде  складно  пристосовуватися  й до  умов  початкової  школи.

Любіть  та  бережіть  своїх  дітей!

Дитина  вередує.  Чому?

Бо  дорослі  не  завжди  вміють  і  бажають:

1.Подавати добрий приклад:

поводьтеся так, щоб дитина не бачила суперечностей у ваших словах та ділах.

2.Чітко визначити межі дозволеного:

погодьте між всіма дорослими, які приймають участь у вихованні, спільну лінію поведінки,  щоб не сперечатися у присутності дитини.  Поясніть дитині сутність  обмежень.

3.Проявляти наполегливість:

визначившись  щодо меж дозволеного, твердо вимагайте  дотримання встановлених норм без жодних відступів та поблажок.

4.Проявляти сталість:

якщо дозволили дитині сьогодні щось зробити , або взяти, забудьте про післязавтрішню заборону, якщо повториться така сама ситуація.

5.Вводити в “уроки дисципліни” гру:

перетворіть нудне «научування»  в захоплююче  заняття-гру.

6. Відвертати увагу: 

якщо дитина вередує, переводьте її увагу на щось інше,  привабливе для неї. Наприклад, дайте їй у руки старий транзистор,  який вона може спокійно доламати, полишивши притягальний телевізійний пульт.замість штовхати сусідське хлоп’я, нехай робить це з м’ячем, або подушкою.

7.“Фізичне усунення”:

якщо вам не до вподоби постійне посягання на вашу улюблену, або значущу річ, простіше прибрати її з-перед очей дитини.

8.Убузпечити  місце  перебування  дитини:

облаштуйте його так,  щоб дитина могла гратися та обстежувати всі  цікаві їй  місця без вагань, та вашого постійного  “не можна”.

9.  Осудити  не дитину, а її вчинки:

краще скажіть: “Я не люблю коли ти робиш …”, ніж : “Ти такий незграбний (неслухняний, безтямний…)”

10. Повторення – мати науки:  навіть  найкмітливіша дитина відразу не запам’ятає всі заборони й накази. Головне – не лінуватися  й частіше пояснювати сутність  установлених обмежень та правил поведінки.

11. У дітей  “коротка пам’ять”:

зробіть зауваження пустунові відразу ж , коли він не зрозуміє й не  запам’ятає  ваших слів.

12. Не читати довгих нотацій:

одне коротеньке зауваження набагато ефективніше.

13. Поясніть дитині мотиви вашої поведінки:

якщо вона розуміє чого ви очікуєте від неї  та чому,  їй легше підкорятися.

14. Залучати дитину до прийняття рішень:

радьтеся з нею, цікавтися її думкою, запропонуйте на вибір два виходи зі складної ситуації та разом обговоріть , який кращий та чому. Розміркування – також своєрідний маневр для відвертання уваги.

15. Запобігайте конфліктних ситуацій:

 краще відвернути її, а ніж потім шукати вихід. 

Чому дитину треба навчати гратися

Дитина дошкільного віку не може самостійно й одразу правильно оволодіти діями з предметами, зокрема іграшками.  Постаючи посередником між дитиною і довкіллям, дорослий має пам’ятати: він не пасивний спостерігач, а активний партнер, який організовує предметне середовище й ігрову діяльність дитини. І без його активної, діяльної участі в процесі ознайомлення із секре­тами іграшки навіть найліпші іграшки здатні викликати у дитини лише одноманітні примітивні дії. Надалі ці дії можуть набути ста­лості, а отже, не сприятимуть належному розвитку  дитини.

Головною умовою будь-якої діяльності є її особистісна значи­мість для дитини. Тож упродовж усього часу гри важливо, щоб ди­тина переживала позитивні емоції. Основне завдання дорослого при цьому — навчити малюка діяти з іграшкою, гратися нею. Варто пам’ятати, що маленька людина пізнає світ на дотик, а наслідуючи дорослого — накопичує власний досвід.

Загалом усі іграшки, які дорослі здебільшого купують дітям можна об’єднати у дві великі групи: дидак­тичні та образні.

Дидактичні — це такі іграшки, що мають навчальну мету, за­вдання тощо. Натомість образні іграшки — це ті, які передають пев­ний образ, зображають певний предмет, істоту тощо. Це, зокрема, ляльки, іграшкові звірі, машинки, літаки, меблі, предмети побуту, одяг, білизна тощо. Залежно від специфіки іграшок діти граються ними по-різному.

До групи дидактичних ігор та іграшок належать:  пірамідки; мотрійки; куби-вкладки або сортери; кубики;   шнурівки;  різноманітні ігри з картинками, лото тощо.

Насамперед варто розглянути з дитиною нову іграшку,  потім
слід продемонструвати  спосіб  дії,  при цьому дорослий має коментувати всі свої дії словами.

Образні іграшки   Група образних іграшок об’єднує ляльок і  тварин, машинки і м’ячі, ляльковий одяг і постіль, меблі й посуд тощо. Але й ці іграшки потребу­ють участі дорослого у представленні себе своєму володарю — дитині.

 Відсутність дорослого в іграх дитини призводить до того, що ма­люк «застрягає» на певних діях.  Гра — це поєднання кількох ігрових дій у певний сюжет. Щоб  дитина  розвивалася, допоможіть,  будь-ласка,  їй  навчитися  гратися!

Як забезпечити

гармонійний емоційний розвиток дитини

Поради для батьків

ØПам’ятайте, що найсприятливішою для емоційного розвитку дитини до­шкільного віку є створена для неї близькими дорослими атмосфера комфор­ту і підтримки. Проявляйте чуйність, щирість, повагу і співпереживання під час взаємодії з дитиною. Хваліть її, підтримуйте, дякуйте, просіть вибачення, коли це необхідно, обіймайте, цілуйте, називайте лагідними словами.

ØВизнавайте право дитини на емоції, однак не допускайте руйнівної поведінки. Навчайте її розуміти свій емоційний стан та контролювати його.

ØНіколи не заперечуйте і не спростовуйте наявність у дитини емоцій. Фрази дорослих на кшталт «Не бійся, ти ж не маленький», «Не можна сердитися», «І чого тут плакати?» можуть сформувати в дитини думку, що її емоції непра­вильні, тому їх не приймають дорослі.

ØДопомагайте дитині розповідати про свої почуття, емоції, а також сприймати і розуміти почуття інших.

ØРозмовляйте з дитиною про її емоції. Називайте їх, описуйте. Наприклад, коли дитина сердито відштовхує вашу руку, скажіть їй: «Ти зараз сердишся».

ØЗбагачуйте вербальний репертуар позначення емоцій дитини, а також репер­туар форм їх вираження.

ØЗвертайте увагу дитини на емоції та почуття оточення. Наголошуйте на пев­них аспектах поведінки, привертайте увагу до подій, які викликають емоції. Говоріть про свої емоції.

ØНавчайте дитину проявляти емпатію, співчуття до інших людей, тварин.

ØПам’ятайте, що діти лише вчаться взаємодіяти з оточенням. Станьте прикла­дом для своєї дитини. Будьте емоційно відкритими, однак умійте керувати власними емоціями.